- МОЯ АНКЕТА
АНКЕТА
1
|
Прізвище,
ім'я, по батькові
|
Савченко
Анатолій Віталійович
|
2
|
Дата
народження
|
01.04.1969
р.
|
3
|
Домашня
адреса з поштовим індексом
|
37240,
м. Червонозаводське Лохвицького р-ну
Полтавської обл.
|
4
|
Мобільний
телефон
|
|
5
|
Електронна
пошта
|
njksr2015@gmail.com
|
6
|
Які
вищі навчальні заклади закінчили, у якому році, спеціальність за дипломом
|
Сумський
педагогічний інститут, 1994 рік; географія, біологія
|
7
|
Стаж
роботи:
загальний
|
21 рік
|
педагогічний
|
21 рік
|
|
8
|
Місце
роботи (найменування навчального закладу відповідно до статуту), телефон з
кодом, електронна адреса
|
Червонозаводська
загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів №2 Лохвицької
районної ради
Полтавської області; 0(5356)
3-52-85,
e-mail: ch_zosh2@mail.uа
|
9
|
Посада
|
Учитель
предмета «Захист Вітчизни»
|
10
|
Кваліфікаційна
категорія
|
Перша
|
11
|
Звання
|
|
12
|
Державні
нагороди, відзнаки (обовязково рік нагородження)
|
§ Грамота
відділу освіти Лохвицької РДА (1996р., 2014 р.)
§ Грамота
Полтавського обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (1999
р.)
§ Диплом
відділу освіти (2010 р.)
§ Подяка
обласного відділення національного
олімпійського комітету України (2013 р.)
§ Почесна
Грамота відділу освіти Лохвицької РДА 2015.
|
13
|
Класи,
в яких викладаєте
|
5- 11
|
14
|
Посилання
на власний Інтернет-ресурс
|
URL:chervonozavodske.blogspot.com
|
15
|
Педагогічне кредо
|
|
«Якщо
хочеш щастя для дитини - навчи її працювати».
К.Д. Ушинський
|
||
16
|
Інноваційні форми роботи та технології, що використовую
|
|
Ø
Приклади інтерактивних методик:
1.
«Ажурна пилка». Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну
кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів
допомагати одне одному «вчитися навчаючи». Під час роботи за допомогою методу
«ажурна пилка» учні працюють у різних групах.
2.
Акваріум». Клас ділиться на 2-4 групи. Одна група розміщується в
центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають обговорювати
запропоновану вчителем проблему. Усі інші учні мовчки спостерігають за
обговоренням. Групі, що працює «в акваріумі», потрібно:
• озвучити ситуацію;
• обговорити її,
використовуючи метод дискусії;
• дійти спільного
рішення.
3.
«Асоціації на дошці» – залучає власний досвід учнів, має високий ступінь
зацікавленості, проводиться фронтально. Доцільно використовувати під час
мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття). Можна застосовувати як під час проведення мотивації теми
(розділу), так і під час мотивації окремих уроків або питань.
4.
«Брейн-стормінг» (мозковий штурм)
— застосовується під час мотивації
питань,
пов'язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не з
усвідомленням
змісту понять.
5.
«Альтернатива». На робочій картці
записана певна проблема і ряд альтернативних пропозицій щодо її вирішення.
Кожен учень самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив
і пояснити свій вибір.
6.
«Два-чотири – всі разом». Учням класу пропонується проблема (інформація),
яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють в парах, далі
об'єднуються в четвірки. Після прийняття спільного рішення в четвірках
відбувається колективне обговорення питання.
7.
«Джиг-со» — дозволяє учням протягом короткого проміжку часу опрацювати
великий обсяг навчального матеріалу. Клас ділиться на 3-5 груп («домашні»), завдання яких — опрацювати надану
інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією
з іншими. Експертні групи, використовуючи кольорові позначки, вислуховують
представників «домашніх» груп і, проаналізувавши матеріал в цілому,
проводять експертну оцінку.
8.
Метод «Прес» використовується
у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми й учневі потрібно
посісти чітко визначену позицію з обговорюваної проблеми та аргументувати
її.
9.
«Кейс-стаді» — це навчання
за допомогою аналізу конкретних ситуацій на основі фактів із реального
життя.
10.
«Демарш» — особлива форма навчального заняття, яка базується на
практичних діях, пов'язаних певним пізнавальним завданням і призначених для
творчого самостійного виконання.
11.
«Сітка
Елвермана». За допомогою даної методики протягом уроку вирішуються проблемні питання; діти збирають аргументи щодо власної позиції з даного
питання, а під час підведення підсумків мають можливість аргументовано
висловлювати свою точку зору. Методика сприяє створенню ситуації успіху.
Ø Приклади інноваційних уроків:
1)
уроки – презентації;
2)
урок захисту проектів;
3)
інтерактивні уроки;
4)
урок-дебати
|
||
- Власний особистісний і педагогічний портрет (у формі есе )
Я - вчитель… Два чарівних слова, які змушують зазирнути у власне серце, в свої
думки, подумати про себе.
Чи вистачить мені сил іти в ногу з
часом?
Учитель - це стан душі. Це спосіб життя.
Професія вчителя -одна з найвідповідальніших. Особистість вчителя…
Це завжди пошук, сумнів, тривога,
співпереживання.
Скільки внутрішньої боротьби було:
бути чи не бути вчителем? Бути! З якою метою? Бажання бути корисним (так вчив
його дід-учитель), бажання багато знати і передавати знання іншим (це його
власні відчуття), бажання комусь допомогти (це ж так звично)…
- Діду, розкажи про війну і про оту «курячу» дугу.
- По-перше, не про «курячу» дугу, а про Курську. Курськ - це місто, яке обороняли радянські солдати під час Великої Вітчизняної
війни. Вони вишикувалися дугою, стримуючи наступ фашистських військ. А по-друге, це
сумна розповідь, бо під час цієї битви полягло дуже багато наших солдат. Давай
я тобі краще розповім про школу, бо незабаром ти сам станеш школярем.
На все життя запам’ятовується
перший вчитель, його мудрі поради, тепла
усмішка, цікаві,правдиві історії про незрозумілі явища природи, про справжню чоловічу дружбу, про великі військові
битви, поразки та перемоги. Мабуть, саме тому я обрав цю професію. А моїм
першим і найкращим вчителем був мій дід.
Це людина, яка пережила і тяжкі довоєнні роки, і тяжкі післявоєнні роки, але
найбільше вкарбувалися мені в пам'ять його розповіді про війну, і було видно з
першого погляду, який відбиток вона залишила на його тілі. Перше поранення він
отримав в 1942році, а друге, складніше, під «Курською дугою». Після другого
поранення був демобілізований і повернувся в своє рідне село, де і очолив школу.
Школа на той час перетворилась на
«центр»( бо він тут і проживав) . Хтось
приходив написати документи, хтось за порадами, а хтось і просто послухати
цікаві історії, адже в Олександра
Андрійовича був неймовірний талант у спілкуванні з людьми. І навіть коли дід
був уже на пенсії, я, малим, пам’ятаю, що в дворі було завжди людно, особливо у вихідні дні, коли збиралося майже
все село, щоб пограти в карти, поспілкуватись, дізнатись новини. На вулиці
стояв такий гамір і сміх, що було, мабуть, чути аж в інше село.
Сучасники діда, що вийшли
переможцями із війни, знали, що вони перемогли в цій страшній війні, хоч і таку
жахливу ціну заплатили за це, і що війна ніколи не повернеться більше на цю
землю. Як же так сталося, що пройшло зовсім небагато років, і тепер уже онуки
тих славетних людей змушені знову воювати, захищати свої домівки і рідних
людей.
Повертаючись у реалії сьогодення, вкотре ловлю себе на думці, що в
даній ситуації можу зробити для збереження життя і здоров’я тих, хто захищає
національну гідність, територіальну цілісність держави Україна. Одна з
відповідей ¾ це навчити юнаків,
майбутніх захисників Батьківщини, військовим навичкам,. передати свій досвід
проходження служби в армії, підготувати морально та фізично стійких патріотів,
які цілеспрямовано досягають своєї мети. І найвищою нагородою за свою працю є
подяка тих моїх вихованців, які пройшли пекло війни, які відчули на собі весь
тягар воєнних дій, втрату товаришів і близьких людей. І найважчою, нестерпною
миттю є звістка про те, що хтось із твоїх учнів загинув ще зовсім молодим.
Спілкуючись із колишніми «курсантами», а тепер змужнілими воїнами, вкотре
переконуєшся, що українська нація надміцна, і забезпечує цю міцність видимий і
невидимий зв'язок поколінь, який ніколи не розірветься, якщо ми будемо пам’ятати своє, українське, коріння,
традиції, родовід. І щоб там не казали, я вважаю, що наше покоління достойне
своїх славетних батьків, дідів, пращурів.
На мою думку, моя місія як учителя - розповісти майбутнім поколінням, що
такий довгий шлях пройшла людська цивілізація в своєму розвитку не для того,
щоб знищувати один одного, а для того, щоб удосконалюватися, відкривати нові
обрії знань та досягнень, переходити на більш якісний рівень розвитку…
Починається урок. Я говорю.
Замовкаю. Уважно слухаю. Роблю зауваження. Насуплююся. Демонструю. Показую.
Веду дискусію. Мізки штурмую. Цікавлюся. Треную. Навчаю. Оцінюю. Посміхаюся.
Без цього життя не має сенсу.
Мої учні - мої однодумці, що довірили мені частку своєї
долі. І цим мені треба розпорядитися мудро і точно.
Немає коментарів:
Дописати коментар